Назви почуттів

НАДІЯ, ї, жін. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. Зате ж яку надію подали запорожцям! (1, с. 24) Спер­шу мав надію, що зі Стефком Разею, як ви кажете, отче, візьмемо Москву, я посяду корону, заберу Прокла з тюрма і він буде першим серед царських райців (1, с. 180). Сірко похвалив їх за добру роботу, і Тхорик, косую­чи на мисник, мав ще надію, що кошовий запропонує пом’янути Семена Горобця, але не щодня котові мас­ниця (1, с. 291). Ні, не було у нас зовсім страху, він звітрився разом з надією, бо коли в чоловіка уже й надія пощезла, то який може бути страх? (2, с. 10)