Назви почуттів

ЗДИВУВАННЯ, я, сер. Почуття, стан людини, дуже враженої чимось незвичайним, дивним, незрозумілим. Сірко, побачивши здивування на їхніх пісних лицях, пояснив, що в перелітні дні, коли птахи вертаються з вирію в Укра­їну, запорожці не стріляють у небо, як не стріляють, коли нереститься риба чи коли прокидаються байбаки, почувши весну (1, с. 117). Обличчя ієромонаха витяглося від остраху і здивування, та цього ніхто не помітив (1, с. 164). І диво — замість того, щоб злякатися цієї подзьобаної віспою фізіономії, Ярко теж заусміхався, показуючи віспуватому два передні молочні зубчики, але той угледів щось таке, від чого його здивування вирвалося назовні радісним вигуком: — Викапаний Веремій (2, с. 290). Я ледве не свиснув від здивування (2, с. 380). Угледівши Ворона, вона навіть не скрикнула, тільки здригнулася й інстинктивно затулила руками те, що змогла, проте в її очах було більше радісного здивування, ніж страху (2, с. 391).