Слова, що мають оцінні конотації у семантичному значенні

ЗАПЕРЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось. — А вони не полонені, — заперечив Білецький. — Вони самі прийшли, щоб убити царевича (1, с. 157). — Ні, — заперечив Сірко. — Не кожен. Навіть подібним не кожен стає. А ти зробив так, що Кирило Лупиніс не вмер. Він став тобою (1, с. 181). — А от і ні, — заперечив Соловій. — Якби бджола була дурніша за чоловіка, то вона б зараз варила юшку, а я сидів би на квітці (1, с. 238). Але яка ж тут брехня, — заперечив їм Сірко, — якщо Семен Горобець сам у всьому зізнався (1, с. 254). — Я не юродивий, — заперечив Семен. — Але блажен, хто вірує (1, с. 272). — Ні, — заперечила Манюня. — Фаня — це по-баб'ячому. А ви, Панасе, все-таки старшина. Давайте вип'ємо за ваші хрестини, за ваше нове ім'я. — Чорна "мушка" затремтіла на її щоці (2, с. 19). — Ні, неправильно, — заперечив Вовкулака. — Я, наприклад, хочу знати… Тому запам'ятай, отамане. Якщо ти, звичайно, не проти. Коли я загину, коли помру (2, с. 69). — Ви перебільшуєте, — заперечив Загородній. — Так, у загонах часом бувають жінки, але вони сумлінно роблять свою роботу (2, с. 124).