Назви почуттів

ЩАСТЯ, я, сер. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. Іноді під час перепочинку сліпий із кривим заводи­ли цікаву балачку про життя і смерть, долю й недолю, людське щастя і лихо, що ходять у парі й кожне чекає на свою слушну годину — сьогодні ти цар, а завтра злидар, сьогодні живий, а завтра мертвий, незважаючи на те, чи ти цар, чи голодранець (1, с. 46). Уся воля тепер забігла на Дон, і тільки там з козаками Симеон знайде своє щастя (1, с. 47). На козацьке здоровля і щастя (1, с. 78). Ваше щастя, що ви вчора не вийшли до царевича, бо він би посік вас на капусту (1, с. 158). Ярко, що міг би стати її очима, її дивом і щастям, якби карта випала так, як того хотіла Євдося (2, с. 244). Це було таке щастя, що я став на коліна, опустився навколішки на підлогу, а Тіну підвів на отоманці обличчям до себе, узяв за сіднички і легенько притяг до себе так, що її ложесна відкрились мені у всій своїй вільгості й щедрості, — ми подалися одне одному назустріч, захлинаючись несамовитою радістю (2, с. 250). Оце і є твоє, Вороне, щастя — коротке, мов сон, мов та колискова казка, яку співає ця жінка, що явилася тобі на часину із казки, — запаморочлива хмара огорнула мене, зелена й гаряча, і я побачив в одному світлі і світі цю чарівну жінку і це незвичайне дитятко, й казкового котка в черевичках із лободи, ба навіть панотець, що раптом став на порозі з колискою в руках, видався мені волхвом, що завітав сюди з дарами на знак зорі вечорової (2, с. 298).