Слова, що мають оцінні конотації у семантичному значенні

БРЕХАТИ, брешу, брешеш, недок., розм. Говорити неправду. — Чи доводилося вам коли-небудь брехати? — спи­тав отець Петро. — Ні, отче, — відповів Симеон. — Все життя я хотів навчитися брехати, бо так легше на світі жити, але не зміг (1, с. 178).  Але піп Капітон знав, що чо­ловік навіть під час сповіді може вільно чи невільно брехати, розпаливши свою хворобливу уяву, та потім настає мить, коли Бог насилає на грішника просвітлен­ня і він таки починає каятися (1, с. 282).