Слова, що мають емоційні конотації в семантичному значенні

ЛЮБИТИ,  люблю, любиш; мн. люблять; недок., перех. Відчувати глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь. Він знав, що під такі читання Сіркові добре спиться, а Яковина Сірка любив. Яковина любив цього чорта (1, с. 28). Тхорик не образився на курінного, адже Добривечір урятував йому життя, а крім того, він щи­ро любив їхнього кальниболотського отамана, і курін­ний любив Тхорика (1, с. 104). Ніхто не виглядав її так, як вони, ніхто не любив її дужче за них (2, с. 344). — Це Гиря і Костогриз, — сказав Кміта. — Я взяв їх за те, що вони веселі й люблять квасолю (1, с. 62). Але нехай цар-батенько не хвилюється, — писав цей сучий син Сірко, який заслуговував уже четвертого спалення на кострищі, — царевич перебуває під надійною опікою запорожців, вони люблять і шанують його, як самого царя, бо це ж його плоть і кров, тільки, звичайно, хо­чуть дізнатися від самого государя, чи то все правда, що розповів їм Симеон? (1, с. 245)